Для ліквідації виступу й знищення нікопольсько-криворізького угруповання
ворога сил 3-го УФ (командувач генерал армії Р. Малиновський)
виявилося недостатньо. Тому Ставка передала йому зі складу 2-го УФ 37-у
армію, з 4-го УФ — 4-й гвард. мехкорпус, а також з резерву — 31-й гвард.
стрілецький корпус. Співвідношення сил було таким: 705 тис.
червоноармійців проти 540 тис. військовослужбовців вермахту, відповідно 8
тис. і 6,4 тис. одиниць артилерії, 390 і 480 танків і САУ, 1200 та 560
бойових літаків.
30 січня з метою відволікання сил
противника від головного напряму почали наступ 37-а і 6-а армії, а
наступного дня — 46-а і 8-а гвардійська армії. Сприйнявши ці дії за
наступ головних сил, німці кинули проти 37-ї армії дві танкові дивізії.
Коли вони зрозуміли помилку, прорив на головному напрямі зупинити було
вже неможливо. 5 лютого радянські частини оволоділи Апостоловим і
розсікли 6-у армію на дві частини, що стали відходити.
Війська 4-го УФ (генерал армії Ф.
Толбухін), розпочавши наступ 31 лютого, до 8 лютого повністю очистили
Нікопольський плацдарм і спільно з частинами 3-го УФ звільнили
Нікополь.
11 лютого противник організував
контрнаступ на апостоловському напрямі, щоб зупинити головні сили 3-го
УФ і втримати коридор вздовж правого берега Дніпра для відведення своїх
з’єднань з-під Нікополя.
17 лютого підсилені 3-ю гвардійською і
5-ю ударною арміями війська 3-1 УФ відновили наступ і 22 лютого
звільнили Кривий Ріг. 29 — вийшли до р. Інгулець і захопили плацдарми на
його правому березі.
Розгром 12 німецьких дивізій дозволив
повернути райони марганцевих і залізорудних розробок, а також створити
перспективи для наступу на одесько-миколаївському напрямі й звільнення
Криму.
Немає коментарів:
Дописати коментар