Історія країни через історію родини
(Дніпропетровщина в роки Другої світової війни)
В
иное время рождены,
Войны
не знали мы, но все же
В
какой-то мере все мы тоже
Вернувшиеся
с той войны.
Н. Дмитриев
Кожне з
поколінь, яке народилося після війни за словами письменника А. Кима «з’явилося на світ з війною у крові». Людина може зовсім не
знати реальності минулого, але вона, як частина історії невід’ємна від того, що було до її народження. Особливо це
відноситься до подій такого масштабу, якою є Велика Вітчизняна війна. Звернення
до пам’яті воєнних років включає в себе міркування про границі
життя у цілому. Оголяючи високу драму війни, ми включаємо своє світосприйняття
Добра та зла. Війна – головний ворожий полюс існування людини. Війна залишилась
в історії, але не зникла з історії. пам’ять продовжує свій довгий шлях. Спалахи світового згарища
хвилями б’ються
у людські серця, нагадуючи та попереджаючи: війна була, але не дайте їй
повторитися. Далеке відлуння горя та подвигу. Великі втрати… В країні не було
жодної сім’ї,
яка не втратила близьких. Втрати України – 20%, кожен п’ятий.
Мы знаем по
сбивчивым,
трудным
рассказам…
О горьком
победном пути,
Поэтому должен
хотя бы наш разум
Дорогой
страданий пройти.
И мы разобраться обязаны сами
В той боли, что мир перенес
Конечно, мы смотрим иными глазами…
Такими же полными слез
Ю.
Поляков. 
Немає коментарів:
Дописати коментар